Відповідь на запитання пацієнта з порталу ABC-zdrowie:
Минуло 2 роки після моєї вазектомії, чи ще існує ризик реканалізації?
ЧОЛОВІК, 49 РОКІВ, ЗАМОСТЬ
ПОВНА ВІДПОВІДЬ
Так. Але, на щастя, дуже малий.
Залежно від застосованого методу операції рецидиви трапляються частіше або рідше.
Так звана “реканалізація” не полягає в тому, що два перетяті і якось “закупорені” кінці “трубок”, якими в нормальних умовах сперматозоїди мандрують з “фабрики” до “складу”, знову зустрічаються і зростаються.
Це явище має динамічний характер.
Чоловік після вазектомії (найчастіше, хоч не завжди) далі виробляє здорові, функціональні сперматозоїди.
Дуже рухливі і у величезній кількості – сотні мільйонів. Кожен з нормальних сперматозоїдів має на “верхівці” своєї голівки так звані акросомальні ензими (протеолітичні = що розчиняють білкові структури).
Що це за ензими? Яка їхня роль?
Ці ензими мають здатність розчиняти тканини, щоб сперматозоїд міг “просвердлити/пропалити” собі отвір у “шкаралупі” яйцеклітини, так званій прозорій оболонці. Вивільнені, ці ензими можуть розчиняти також інші тканинні структури. Це по-перше.
По-друге, за такої величезної кількості сперматозоїдів, що вільно рухаються в кожному напрямку і дуже рухливі – якщо десь у якомусь лабіринті є хоч найменший “прохід”, знайдуться такі, що відшукають правильну дорогу.
На щастя, ці “деструктивні” дії сперматозоїдів зустрічаються з контрвідповіддю організму, який “відправляє на роботу” “мулярів”, що “латають дірки” і “пожирають зловмисників”. Це процеси імунної відповіді, а також відновлювальні процеси. Найчастіше відновлювальні сили переважають інвазію сперматозоїдів. Однак у чоловіків з особливо сильною спермою періодично можуть з’являтися в еякуляті рухливі сперматозоїди.
Залежно від застосованого методу рецидиви трапляються частіше або рідше.
До найменш ефективних, обтяжених навіть 13% відсотком повернення сперматозоїдів, належать старі методи, що полягають у перетині, перев’язуванні ниткою обох утворених кінців протоки і залишенні їх в одному просторі.
Тут слід пояснити чому.
Отже: сім’явиносна протока – це дуже товстостінна “труба” діаметром 2-4 мм. Просвіт цієї “труби” має діаметр близько 0,3-0,5 мм. Стінка цієї “трубки” побудована з живих м’язових клітин. Ці клітини потребують для життя кровопостачання, що доставляє їм кисень і поживу. Якщо сильно стиснути протоку перев’язкою – так, щоб заблокувати проходження сперматозоїдів через просвіт каналу – затискаються також дуже дрібні кровоносні судини, що живлять м’язові клітини стінки. Недогодовані клітини внаслідок цього атрофуються. Стінки зав’язаних кінців проток стають тоншими, а раз зав’язана, жорстка нитка їх уже не дотискає. Просвіт відкривається. Якщо ще й обидва кінці перетятої протоки знаходяться в одному просторі – легка дорога до статевого члена й еякуляту.
Ці методи, на щастя, застосовуються вже дедалі рідше.
Згідно зі звітом Американської урологічної асоціації, найефективнішим є метод з відкритим яєчковим кінцем, виведеним за межі оболонки, і термокоагуляцією простатного відрізка протоки.